Українська мова
Русский язык

…позивач звернувся до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком, та надав всі необхідні документи, в тому числі і оригінал трудової книжки. 13.06.2022 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було розглянуто заяву та прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії №2049500014127, посилаючись на те, що необхідно надати уточнюючу довідку про період навчання. 24.06.2022 року № 07/33-03-2040 було надано архівну довідку з університету, який знаходиться на території Російської Федерації. Позивач знову звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. 19.08.2022 №204950014127 відповідачем було надано рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, посилаючись на те, що не зараховані період навчання з 01.09.1979 р. по 25.07.1983 р. в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України, оскільки довідка видана міністерством науки Росії 24.06.2022 р. Позивач вказав, що відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначив якою нормою Закону передбачено таку умову для не зарахування страхового стажу періоду навчання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Окремо суд зазначає, що питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., частиною другою статті 6 якої передбачено, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам-учасникам Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди.

З вказаного слідує, що Україна та інші держави-учасники Угоди зазначеним документом взяли на себе зобов`язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР.

Судом встановлено, що наданою позивачем до органу пенсійного фонду архівною довідкою в повній мірі підтверджено період навчання позивача з 01.09.1979 по 22.06.1984, отже відповідачем протиправно не зараховано вказаний період до страхового стажу позивача.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування зазначеної довідки є порушенням прав позивача на отримання при досягнення відповідного віку належного пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17, від 23 грудня 2019 у справі №235/2773/17, від 04 березня 2020 року у справі №235/2008/17.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до дати звернення до суду з даним позовом, а саме 13.07.2022 року, додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони в Харківській області прийняти наказ про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а також нарахувати та виплатити сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткову винагороду.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони в Харківській області прийняти наказ про призначення старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони в Харківській області прийняти наказ про призначення старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до дати звернення до суду з даним позовом, а саме 13.07.2022 року, додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а також нарахувати та виплатити старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн. щомісячно.

Встановити факт належності ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Дворічний Кут, Дергачівського району Харківської області, державного акту НОМЕР_2 на право приватної власності на землю для обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,161 гектарів на території Полівської сільської ради, АДРЕСА_1, який був виданий 10 червня 2002 року Полівською сільською Радою Дергачівського району Харківської області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2.

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Каплунівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про скасування рішення сесії.

В своїй заяві позивач вказав, що рішенням 15 сесії 6 скликання Каплунівської сільської ради від 12.12.2012 року сільська рада вирішила зареєструвати виявлене безхазяйне майно зерносклад №1 по АДРЕСА_1 . На думку позивача вказана будівля належить до пайового фонду та виділенню майна в рахунок майнових паїв. Він як член КСП отримав майновий сертифікат і тому вважає, що зерносклад не може бути визнаний безхазяйним майном, а повинен бути виділений йому та іншим колишнім членам КСП на майновий пай. Прохав скасувати рішення сесії сільської ради.

З даного приводу суд зазначає наступне. Збори співвласників майна СВК «Каплунівський» з приводу включення зерноскладу до пайового фонду не проводилися, зерносклад не відноситься до пайового фонду, розпаюванню не підлягав, дана будівля була включена до майна, що виділено для погашення кредиторської заборгованості. Відповідно до майнового сертифікату, зерносклад ОСОБА_1 не виділявся, інших документів, якими б підтверджувалося виділення позивачу зерноскладу не має. Наданий позивачем витяг із протоколу загальних зборів СВК «Каплунівський» від 27 січня 2006 року про виділення ОСОБА_1 та іншим громадянам будівлі зерноскладу №1 в рахунок майнових паїв, не може бути доказом, так як СВК «Каплунівський» з 2005 року припинив свою діяльність внаслідок ліквідації та визнаний банкрутом і тому СВК станом на 2005 рік не міг приймати рішення про виділення майна.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач у судовому засіданні довів, що рішення сесії законне та підстав для його скасування не має, а в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 08.07.2022р. №1213 о/с про призначення, з урахуванням інтересів служби, на нижчу посаду ніж та, на якій перебував підполковник поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженим зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, звільнивши його з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області;

-поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області з поновленням та виплатою йому всього передбаченого чинним законодавством грошового та речового забезпечення за встановленими нормами відповідно до його посади, спеціального звання та вислуги.

…

Наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2012р. №1213о/с, відповідно до ч.6 ст.57, абз.4 п.3 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням інтересів служби, підполковника поліції ОСОБА_1 призначено на нижчу посаду ніж та, на якій перебував поліцейський, а саме на посаду оперуповноваженого зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, з установленням йому посадового окладу в розмірі 2400,00 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40%.

Цим же наказом позивача звільнено з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.

Підставою для прийняття наказу №1213о/с від 08.07.2022р. зазначено подання про призначення на посаду від 01.07.2022р. та доповідна записка заступника начальника ГУНП в Одеській області - начальника кримінальної поліції полковника поліції О.Ганжи від 23.06.2022р. №2/1-1657.

…

…колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08 липня 2022 року №1213 о/с «По особовому складу».

Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області з 09 липня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді оперуповноваженого зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 09.07.2022р. по 29.11.2022р.

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 27246, на підставі якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 003-20514-110114 від 11.01.2014, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Аланд» на користь останнього заборгованість за кредитним договором у сумі 28367,47 грн.

Позивачка вважає, що вчинений нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що його вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, зокрема без дотримання вимог щодо наявності безспірної заборгованості. Позивач зазначає, що виконавчий напис № 27246 від 08.09.2020 повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки, приватним нотаріусом в порушення вимог закону не було перевірено безспірність заборгованості за кредитом. З огляду на викладене, та зважаючи на те, що заборгованість не є безспірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

…

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за №27246, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 28367,47 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 47 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 992,40 грн. за подання позовної заяви та 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Мешканець м. Богодухів Харківської області ОСОБА_2 звернувся до Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики у розмірі 89341 гривні 17 копійок., мотивуючи свою вимогу тим, що 11 грудня 2011 року ОСОБА_3 позичив гроші у розмірі 3000 доларів США, що на той момент становило 24000 гривень, про що написав власноруч розписку. ОСОБА_3 зазначив у розписці кінцевий термін повернення боргу - 18 червня 2013 року, однак у зазначений термін відповідач кошти не повернув. Станом на 22 серпня 2017 року відповідно курс долара до гривнею складає 1 долар США = 25,4432 гривням, а 3000 доларів США становить 76329,60 гривень.

За період з 11 грудня 2011 року по 11 грудня 2016 року 3% річних становить 11543,54 гривні, з 12.12.2016 року по 21.08.2017 року пройшло 234 дні, що становить 76329,6*0,03*365=1468 гривень 03 копійки, до теперішнього часу загальна сума 3% річних становить 13011 гривень 57 копійок. В зазначений у розписці строк відповідач гроші не повернув, своїх обіцянок не виконує, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом. Позивач прохає стягнути з відповідачка суму боргу в національній валюті по курсу Національного Банку України у розмірі 76329 гривень 60 копійок, три відсотки річних від зазначеної суми - 13011 гривень 57 копійок, а всього 89341 гривню 17 копійок, та 893 гривні 42 копійки понесених судових витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 76329 (сімдесят шість тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 60 копійок боргу за договором позики, укладеним у формі письмової розписки від 11 грудня 2011 року, та 3% річних від основної суми боргу у розмірі 13011 (тринадцять тисяч одинадцять) гривень 57 копійок, а також понесені судові витрати - 893 гривні 42 копійки понесених витрат на виплату судового збору, а всього 90234 (дев'яносто тисяч двісті тридцять чотири) гривні 59 копійок.

Спеціалізація

Адвокат у кримінальних, господарських, підприємницьких, корпоративних та міжнародних справах. Подання інтересів у суді, прокуратурі, поліції, податковій та митниці. Позовні заяви, заяви, заперечення, скарги, клопотання. Психолог.

Досвід роботи

Практикуючий адвокат з 2021 року.
Практикуючий психолог з 2021 року.
Практикуючий юрист з 2008 року.

Освіта

Харківський національний університет внутрішніх справ, психолог.
Харківський національний університет внутрішніх справ, юрист.
Харківська юридична академія ім. Ярослава Мудрого, юрист.
Факультет комп'ютерних наук ХНУРЕ, інженер.

Спеціалізація

Адвокат у кримінальних, господарських, підприємницьких, корпоративних та міжнародних справах. Подання інтересів у суді, прокуратурі, поліції, податковій та митниці. Позовні заяви, заяви, заперечення, скарги, клопотання.

Досвід роботи

Практикуючий адвокат з 2018 року.

Освіта

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, юрист.

Народна мудрість свідчить, що двійник має кожен; десь світом блукає Ваша точна копія – з очима як у Вашого батька, носом як у Вашої матері та з цією безглуздою родимкою, яку Ви все збираєтеся видалити.

Але є в цьому хоч частка істини? Питання начебто дурне, але відповісти на нього складніше, ніж може здатися, і варіантів пояснення може бути безліч: ідентичний генетичний ланцюжок, особливість роботи ділянки мозку під назвою «веретеноподібна звивина», теорема про нескінченні мавпи тощо.

Набагато простіше розібратися з автодвійниками. Світовий автопром випускає мільйони однакових автомобілів. Ідентичними можуть бути марка автомобіля, об'єм двигуна, колір кузова, рік випуску. Однак навіть перші моторизовані візки мали мати унікальний реєстраційний номер.

Саме, так думав власник автомобіля BMW 745 LI до моменту отримання постанови про правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі. На нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, що є порушенням пункту 12.9 б Правил дорожнього руху, за які передбачена відповідальність ст. 122 Кодексу України щодо адміністративних правопорушень. Проте, згідно з постановою, автомобіль був зафіксований у столиці України, хоча фактично знаходився в м. Харків.

Після подання скарги до Департаменту патрульної поліції постанову про правопорушення було скасовано:

«Згідно з інформацією з інформаційної підсистеми "Гарпун" 10.11.2020 о 08 год. 39 хв. автомобіль із номерним знаком … був зафіксований у м. Київ, а о 10 год. 22 хв. у м. Харків. Відстань між вказаними населеними пунктами становить 481 км. Вказана подія свідчить про використання номерних знаків … двома автомобілями.

Згідно зі статтею 62 Конституції України звинувачення не може базуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення провини особистості трактується на її користь.

Постанову... скасувати, а справу закрити за відсутністю події та складу Адміністративного правопорушення»

Також Анастасія Біленька, заступник начальника Департаменту патрульної поліції, в офіційній відповіді вказала:

«Додатково пояснюємо, що Департамент патрульної поліції вживає всіх необхідних дій для встановлення осіб, які використовують номерні знаки, що зареєстровані за Вашим транспортним засобом»

☻☻☻

Дізнатися, чи хтось їздить в Україну з такими ж номерами, як у Вас, можна через реєстр МТСБУ. Перевірка надійна, але показує лише наявність полісу автоцивільного страхування, «прив'язаного» до конкретного реєстраційного номера.

· · ·

Після звернення до МВС та до голови Національної поліції України було отримано відповідь за підписом Сергія Бірбасова, начальника управління превентивної діяльності ГУНП у Харківській області, суть якого зводиться до того, що документально підтверджене авто-двійник не є достатньою підставою для відкриття кримінального провадження.

Англійське право є terra incognito для українських правозахисників. Практичне застосування норм англійського права документальним супроводом та захистом інтересів клієнта в судовому засіданні є чимось абсолютно надприродним.

У Людмили Тимошенко, адвоката-міжнародника, було багато успішно завершених справ у закордонній юрисдикції, проте захист прав дитини-українця та її матері в англійському суді виявилося міжнародною справою, яка потребує теоретичних знань та практичного досвіду в англійському, європейському та українському праві.

Справа почалася дзвінком переляканої мами білявої малечі, яка ховала дочку від насильства чоловіка-англійця і була залякана шахраями-юристами. Клієнт народила дитину в Україні та з чоловіком поїхала жити до Великобританії. Однак небажання чоловіка брати участь у вихованні дитини, запої, що почастішали, і невмотивовані напади агресії, змусили клієнта взяти дворічну доньку і без речей першим літаком бігти додому. Далі з'ясувалося, що клієнт звернулася за допомогою до людей, які себе називають юристами, які залякали її міжнародним трибуналом, примусовою депортацією дитини, і взяли останні заощадження за «захист».

Після детального вивчення матеріалів справи та проведення правових заходів, Людмила Тимошенко змогла повернути більшу частину відданих шахраям грошей, уникла на законних підставах оплати клієнтом англійського судового збору, після низки он-лайн засідань в англійському сімейному суді домоглася переведення розгляду справи до українського суду. , та навела переконливі доводи в українському суді для отримання рішення на користь клієнта. У результаті чоловікові-англійцю підтримуваному Міністерством юстиції та англійськими адвокатами було відмовлено у поверненні малолітньої дитини до Великобританії.

Після отримання позитивного судового рішення клієнт плакала. Великі сльози радості котилися по щоках. Дитина залишилася з нею.

Євроінтеграційний рух України визначає вектор розвитку адвокатської практики та надає нові можливості щодо захисту прав українців за кордонами рідної країни. Однак англійське право поки що є terra incognito для української адвокатури.

За результатами успішних справ в Англії, США та Ізраїлі, країнах, де правова система базується на англійському праві, можна з упевненістю сказати з чим насамперед зіткнуться адвокати-міжнародники:

Добре

Будь-яка взаємодія з судом відбувається за допомогою наперед визначених бланків. Наприклад, щоб подати заяву до сімейного суду та попросити суд прийняти рішення за заявою, необхідно скористатися формою N244, незаможні громадяни, щоб перекласти судові витрати на державу, можуть скористатися формою EX160, і т. д. Бланки та рекомендації щодо заповнення знаходяться у вільному доступі.

Погано

Хоча в рамках судового засідання може бути перекладач, адвокату необхідно добре знати англійську мову і впевнено володіти судовим лексиконом для ефективної участі в дискусіях.

Наприклад, Google перекладач для слова «адвокат» показує дюжину перекладів: lawyer, solicitor, barrister і т.д. має своє унікальне значення:

Lawyer

Будь-який, хто може дати юридичну консультацію. Таким чином, цей термін охоплює solicitor та barrister.

Solicitor

Кваліфікований юрист, який надає юридичні консультації та підтримку клієнтам.

Barrister

Юрист, який спеціалізується на представленні інтересів клієнтів у судах.

Чудово

Кожне судове засідання має обмеження щодо часу, що стимулює суддю та сторони у справі працювати максимально ефективно. Наприклад, навіть, незважаючи на початкове визнання британської юрисдикції в сімейній справі про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, народженої в Україні від матері українки та батька англійця, за п'ять хвилин до закінчення засідання суддя подивився на годинник і сказав: «Справа дуже заплутана. Судьтеся в Україні. Це моє рішення»

Viam iens superabit

Захист прав українців у судах Англії вигідно як особі, яка доручила свої справи та інтереси українському адвокату, так і українському адвокату. Наприклад, вартість поділу майна англійським адвокатом перебуває в межах £15 000 - £50 000, а написання позову обійдеться в £2000 - £3000. Нижчі гонорари українських адвокатів-міжнародників роблять їхні послуги фінансово привабливими, проте лише одиниці українських адвокатів можуть надати якісний захист інтересів свого підопічного у закордонних судових інстанціях.

Воздається кожному згідно з його ділами
Псалом 62

Ароматний свіжоспечений хліб, хрусткі круасани, кава, що бадьорить, дарували радість покупцям. Вона любила свою роботу. Робота продавцем давала їй можливість мати дах над головою, шматок хліба на столі і навіть виплачувати споживчий кредит. Після банкрутства АТ «Дельта Банк» виникла пауза у платіжах, оскільки кредитор був відсутній, а правонаступник ще не визначився.

За кілька місяців продавець хліба виявила, що її заробітна плата значно зменшилася. Кістлява рука бідності міцно стиснула її горло. Виявилося, що приватним нотаріусом Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, який вимагав виплатити борг, що збільшився в рази, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алланд». Копійчана невиплачена частина кредиту зросла до 28 тисяч гривень.

Проплакавши всю ніч, продавець хліба вирішила боротися. Вона прийшла на безкоштовну консультацію до адвоката Людмили Тимошенко. Після комплексного та глибокого опрацювання завдання було подано позов до суду до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алланд» та приватного нотаріуса Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №27246, на підставі якого було запропоновано стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором у сумі 28367 грн.

Позивач вважав, що вчинений нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що він вчинений з порушенням порядку вчинення виконавчих приписів нотаріусами, зокрема без дотримання вимог щодо наявності безперечної заборгованості. Позивач зазначив, що виконавчий припис №27246 мав бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом, порушуючи вимоги закону, не було перевірено безперечність заборгованості за кредитом.

Виконавчий напис – це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошей або передачу або повернення майна кредитору, здійснене на документах, що підтверджують зобов'язання боржника.

Далі вдалося з'ясувати, що приватний нотаріус здійснив понад 115 тисяч виконавчих написів. Близько тисячі виконавчих написів нотаріуса оскаржуються у судах. У багатьох випадках Горай Олег Станіславович засвідчував виконавчі написи на кредитних договорах, що заборонено законом, а також засвідчував написи на договорах, оформлених за викраденими документами або щодо людей, які взагалі не брали кредитів.

За таких обставин Печерський суд м. Києва дійшов висновку, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріусом було видано з порушенням чинного законодавства, а тому визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Додатково суд ухвалив стягнути з товариства з обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «Алланд» на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 992 грн. за подання позовної заяви та 496 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо Горая Олега Станіславовича, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, за умови, що такі порушення встановлені рішеннями судів, а також набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, ухвалила рішення анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Правда перемогла! Закон і справедливість йдуть нога в ногу.

Відмивання капіталів – явище відносно нове у сучасному фінансовому світі та пов'язане з придбанням капіталу, джерелом якого є незаконна діяльність, заборонена законом, у таких сферах, як торгівля наркотиками, зброєю, людьми, приховування податків, гроші, здобуті іншим незаконним шляхом, а також подальша легалізація грошей за допомогою різноманітних фінансових операцій.

Відповідно до «Закону про боротьбу з відмиванням капіталу» банки Ізраїлю активно блокують рахунки вкладників з подвійним громадянством, які проводять фінансові операції такі, як:

• зарахування або зняття з рахунку суми у розмірі ₪ 200 000 і більше;
• купівля або продаж на суму $50 000 і більше;
• переказ до Ізраїлю або з Ізраїлю суми, що дорівнює ₪ 1 000 000 і більше;
• повідомлення про незвичайні операції клієнта, такі як зняття з рахунку коштів відразу після зарахування;
• використання грошей кількома особами;
• операції, на думку банку, спрямовані на обхід норми про автоматичне повідомлення, наприклад, коли знімають суму ₪ 200 000 кілька разів;
• у банку є підозри, що хтось керує рахунком на користь іншої особи.

Таким чином, банк «Апоалім», найбільша фінансова інституція Ізраїлю, заблокував рахунок українського репатріанта відкритого у відділенні N707, міста Хайфа, який проводив «підозрілі» фінансові операції в Україні. Після тривалого та безрезультатного самостійного листування з представником банку, власник рахунку звернувся за правовою допомогою до Людмилі Тимошенко, адвокату-міжнароднику.

Виконуючи вимоги вищезазначеного закону, банк «Апоалім» також заблокував рахунки інших українських репатріантів, які провадять фінансову діяльність у країні їх результату. Приміром, ще один український репатріант відкрив рахунок у відділенні N685, міста Лод, проводив «підозрілі» фінансові операції, був заблокований і звернувся за правовою допомогою.

За підсумком налагоджених контактів із ізраїльськими фінансовими інституціями та українськими органами виконавчої влади було отримано підтвердження того, що рахунок кожного з переселенців задекларовано в країні податкового резидентства власника рахунку, що дозволило їх розблокувати завдяки договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Ізраїлем.

Розмір пенсії в країні, практично, дозволяє людям похилого віку придбати лише хліб, воду, та сплатити деякі комунальні послуги. На превеликий жаль, існують випадки, коли Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовляє людям, що відпрацювали багато років на користь України, навіть у цих крихтах посилаючись на російську військову агресію.

Праця десятиліттями на благо країни, наявність законного права на пенсійні виплати і отримана необгрунтована відмова, це все призвело до подання судового позову до Пенсійного фонду. Лише один крок відділяв позивача від повного зубожіння. Залишилась лише надія на справедливе і неупереджене судове рішення.

Таким чином, суддя Харківського окружного адміністративного суду, розглянувши матеріали адміністративного позову встановив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком, та надав всі необхідні документи, в тому числі і оригінал трудової книжки. Далі Пенсійний фонд прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії, посилаючись на те, що необхідно надати уточнюючу довідку про період навчання. Потім, було надано архівну довідку з університету, який знаходиться на території Російської Федерації. Позивач знову звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Пенсійний фонд знову відмовив в призначенні пенсії за віком в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, посилаючись на те, що довідка за незарахований період навчання з 1979 р. по 1983 р. видана міністерством науки Росії.

З аналізу правових норм вбачається, що питання врахування у страховий стаж часу роботи за часів СРСР врегульоване міждержавною угодою і передбачає, що для встановлення права на пенсію зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї угоди. З вказаного слідує, що Україна та інші держави-учасники угоди зазначеним документом взяли на себе зобов'язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР.

Далі судом було встановлено, що наданою позивачем до органу пенсійного фонду архівною довідкою в повній мірі підтверджено період навчання позивача в радянський період, отже Пенсійним фондом протиправно не зараховано вказаний період до страхового стажу позивача.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі – ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави – члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, – вважають судді ЄСПЛ, – Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

У зв'язку з цим, суд вважає, що неврахування зазначеної довідки є порушенням прав позивача на отримання при досягнення відповідного віку належного пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по численим справам.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії і зобов'язав Пенсійний фонд повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В результаті, Пенсійний фонд виконав рішення суду і нарахував позивачу пенсію.